РОЗВАГА ДЛЯ ДІТЕЙ "КАЗКА ПРО ЗОЛОТУ ОСІНЬ"

Мета: розширювати знання про зміни природи з приходом осіні. Формувати у дітей інтерес до знань про овочі через інтеграцію освітніх областей. Розвивати сценічні здібності, активізувати творчі прояви дітей в передачі різних ігрових образів. Збагачувати музично-слуховий досвід дітей у процесі гри на дитячих музичних інструментах. Створювати душевну атмосферу, доставити дітям задоволення і радість. Виховувати патріотизм у дітей дошкільного віку і любов до рідної природи. 

СЕРЕДНЯ ГРУПА

У Сергійка та Іринки повні кошики малинки,

У Алінки та Мишка груш та яблук півмішка.

Стали діти сперечатись

В кого кращий урожай.

У нас сьогодні в саду свято,

Гостей зібралося багато.

Ану ж на них ви подивіться

І веселенько посміхніться!

СТАРША ГРУПА

Осінь-господиня лісом-гаєм ходить

І з барвистим листям хоровод заводить.

Стиглі урожаї у садах збирає,

Золото пшениці у вінок сплітає.

   Жив собі на городі Огірок-бешкетник. Огірок не послухався своєї мами, визирнув з-під листочка та й покотився з грядки. На своєму шляху він зустрів веселу Морквинку і поважного Помідора.

Різнобарвний світлофор -

На городі Помідор.

Веселі соняшники заграли Огірку на своїх музичних інструментах

Хотіла миша сіра з'їсти неслухняного Огірка, але Опудало городнє захистило Огірок.

Кабачки-добрячки отримали від Осені в подарунок смачний каравай

Посміхайся, соняшник,

Нам через віконечко,

Мила наша квіточка -

Друге наше сонечкою

ХАЙ ЖЕ ВЕСЕЛО І СВІТЛО

ВСІМ НА СВІТІ БУДЕ!

НЕДАРЕМНО В УКРАЇНІ

РОБОТЯЩІ ЛЮДИ!!!

6 лютого 2015 року пройшла тематична розвага для дітей "Ми діти твої, Україно".

                                                                           “Той, хто по-справжньому любить свою Батьківщину,             

                                                                            з усякого погляду справжня людина”.

                                                                                                                                  В. Сухомлинський

Мета:

·        розширити та поглибити знання дітей про історичне минуле нашої держави;

·        закріпити знання дошкільнят про національні і народні символи своєї країни;

·        виховувати засобами музики в дітей почуття патріотизму,                 національної гордості, любові до рідного краю, свого роду, шани до рідної мови;

·        берегти та примножувати багатства рідної країни;

·        прищеплювати дітям любов до народної музики, розвивати їх музичний смак;

·        створити святковий настрій у дітей та викликати емоційний відгук.

   Під музичний супровід діти заходять до зали й стають у дві шеренги (“струмочком”).

Перша дитина

   Всі ми діти українські –

   Хлопці та дівчата.

   Наша мати – Україна,

   Славна і багата.

Друга дитина

   У всьому світі, кожен зна,

   Є Батьківщина лиш одна.

   І в нас вона єдина –

   Наша рідна…

Всі разом. У-кра-ї-на!

   Виконується пісня “Це моя Україна” (додаток).

   Ведуча. Сьогодні до нас у садок завітали гості. Привітаймо їх. Українці – щирі люди й завжди раді всім.

   Діти беруть зі столу хліб-сіль на вишиваному рушнику.

Третя дитина

   Гостей наших любих вітаємо щиро,

   Зустріти вас раді з любов’ю та миром.

Четверта дитина

   І на знак поваги хліб візьміть із сіллю,

   Щоб життя дороги славили Вкраїну.

П’ята дитина

   Ми вам його підносимо

   На білім рушничкові

   Та до землі вклоняємось,

   Щоб ви були здорові.

   Виконується пісня “Рушничок” (додаток).

   Ведуча. Символом нашого батьківського краю – рідної України – є червона калина. (Виноситься кущ калини).

Перша дитина

   З а хатою в садочку, в зеленому віночку,

   В червоному намисті там пава молода.

   Збігаються всі діти на неї подивитись:

   Ой пишна та вродлива калинонька ясна!

   Виконується пісня-хоровод “Рушничок” (додаток).

   Під звуки козацького маршу до зали заходить Козак.

   Козак. Я оце їхав – та й чую пісні… Ану ж бо, міркую, погляну: чому це тут так весело?

   Ведуча. Сьогодні у нас чудове свято – “Ми діти твої, Україно!”

   Козак. Я козак запорозький, вільного роду, слугую народу. Я дуже люблю свою Вітчизну – неньку Україну. Знаю, що й ви її любите. Тож, очевидно, кожен із вас швидко відповість на такі запитання: як називається країна, де ми живемо? (- Україна). Яку назву має народ нашої країни? (- Українці). Якою мовою розмовляємо ми з вами? (- Українською). Яке місто є столицею України? (- Київ). Яка найбільша річка в Україні? (- Дніпро). То як ви скажете: що таке Україна?

   Друга дитина. Україна – це батьківська земля, рідний край, де ми народились і живемо, де живуть наші батьки та кревні.

   Третя дитина. Україна – це безкраї пшеничні поля, квітучі луки, вишневі сади, білі хати. Це гори Карпати і шахти Донбасу.

   Четверта дитина. Україна – це тихі озера, калинові гаї, народні пісні, наша співуча мова. Це розкішний вінок із рути-м’яти та барвінку.

   П’ята дитина. Україна – це древній Київ і широкий Дніпро-Славута, який несе свої води у Чорне море. Україна – це пам’ять про героїчне минуле й надія на добру сучасність.

   Виконується пісня про Україну (на вибір музкерівника).

   Ведуча. Діти, а хто такі козаки?

   Діти (по черзі)

   Козаки – це вільні люди.

   Козаки – сміливі всюди.

   Козаки – борці за волю,

   За народну щасну долю!

   Козак. Уже змалечку хлопчиків привчали їздити верхи, стріляти з рушниці, жити в степу. Виховували в них пошану до старших людей, гартували фізично та духовно, аби виростали захисниками рідного народу. Українські козаки славилися своєю відвагою, силою, вправністю, своєю синівською любов’ю до рідної землі. Вони вміли воювати, вміли й розважатися, влаштовуючи козацькі забави.

   Ведуча. Наші діти – козачата. Хочуть зараз позмагатись, свою спритність показати.

   Проводиться гра “Швидкий кінь”. З-поміж дітей вибирають двоє хлопчиків-“козаків”, а дівчаток розподіляють на два гурти. Посеред зали виставляють на певній відстані один від одного два стільці. Кожен “козак” має по черзі обвести всіх дівчаток свого гурту навколо стільця. Хто з них зробить це найшвидше, той переможець.

   Козак. Козак завжди був людиною слова, знав і шанував силу братерства. Найсолодшою для нього була воля, найдорожчою – Батьківщина. А щоб захищати її, козакові потрібні сила та хоробрість. Хто з вас хоче випробувати свою силу?

   Проводиться гра “Перетягни канат”. Хлопчики розподіляються на два гурти й беруться обіруч за канат з обох кінців. За сигналом ведучої починають тягнути його до себе. Який гурт перетягне канат, той перемагає.

   Козак. Усі ми побачили – ще не перевелись у нас богатирі. Кажуть-бо в Україні: “Козацькому роду нема переводу”. А тепер, козаченьки, час уже їсти варити. Що зваримо – юшку з риби чи куліш?

   Діти. Зваримо куліш.

   Проводиться гра “Зваримо куліш”. Дітей розподіляють на два змішані гурти. На однаковій відстані від кожного гурту ставлять триногу з підвішеним казанком. Кожен учасник гри по черзі має підкласти під триногу “дрова”(паличку), налити в казанок води (перехилити кухлик), засипати “крупу” (зі своєї торбинки), покласти “картоплю” (кульку), а потім усе це перемішати. Усі дії виконуються послідовно. Який гурт швидше впорається із завданням, той перемагає.

   Козак. А зараз ми проведемо гру “Розумники та розумниці”. Ви знаєте, діти, що означає слово “козак”? (- Вільна людина). Як називалися козаки, які охороняли Січ? (- Дозорці). Тепер запитаю дорослих – наших гостей: як називалося бойове укріплення козаків? (- Запорозька Січ). Як козаки сповіщали про небезпеку?               (- Підпалювали діжі зі смолою). Як називалася козацька військова одиниця? (- Кіш). Як називався козацький корабель? (- Чайка). Як називалася козацька оселя?               (- Курінь). Яку назву мала зачіска в козака? (- Оселедець). Молодці, ви правильно відповідали.

   Ведуча.

   Наші славні козачата позмагались залюбки,

   Всі здолали перешкоди, перейшли вогонь і воду.

   Козак. Далі наш шлях – до народної пісні. Кого ж не чарувала мелодійна й ніжна українська пісня. Яка мати не співала своїй дитині лагідної колискової. І в радощах, і в горі українців, а особливо козаків, супроводжувала народна пісня. Приготуйтеся відгадати та проспівати хоча б по кілька рядків знайомих усім пісень.

   Ведуча та Козак по черзі проспівують кілька рядків з куплета, а діти та гості закінчують його.

   Козак. Бачу, що ви гідні бути в козацькій громаді. А чи готові ви, хлопці, дбати про неньку Україну, берегти свою Батьківщину? (Хлопчики відповідають). Присягаєм край наш любий над усе любити.  (- Присягаєм!) Тож даю вам у руки знак козацької звитяги – малиновий козацький прапор. Бережіть його. Шануйте, козачата, нашу Україну, бо ви – українці! Від сьогодні кожний посвячений у козачата має право танцювати з дівчатками.

   Виконується український танок (на вибір музкерівника).

   Ведуча.

   Любіть Україну у сні й наяву,

   Вишневу свою Україну,

   Красу її вічно живу і нову

   І мову її солов’їну.

   Козак. Бажаю, щоб у вашому серці оселилися козацький розум, відвага і сила, доброта і братерство, які допоможуть зрости гідними синами неньки України.

   Діти (по черзі)

   Усі ми тут – одна родина,

   І наша мати – Батьківщина.

   Ми пам’ятаємо Шевченка

   Та гідну славу козаченьків,

   Бо кожен з нас – землі дитина,

   Що зветься гордо: Україна!

   Під звуки українського маршу діти виходять із зали.